Богдан Оліярчук - Історія команди
Всім доброго дня!
По інтернету розповсюджується інформація, де мене і мого товариша звинувачують у всьому чому можна.
Заяви у міліцію лежать у мене на столі на всіх організаторів цього дива. Сьогодні, я їх мав підписати, але чомусь вирішив зробити по іншому.
Виходячи із цього, хотілося б вам дещо розповісти, а саме історію, коротку історію цих людей і віюа.
Все починалося з маленького офісу у Дрогобичі і 3-х людей. Поступово цих людей ставало більше і більше. Ми впевнено презентували проект, шукали інвесторів, стукали у будь які двері. Роботи було дуже багато і ночей, яких ми не досипали ставало що раз більше і більше. Постійні поїздки, постійний шмат великої роботи, постійні закриті двері, які відчинятися не хочуть.
У тих всіх намаганнях пошуку інвестора - його так і не знайшли. Тоді ми хотіли відкрити офіс ВІЮА у Львові, посадити у ньому всіх потрібних людей - програмістів, дизайнерів, маркетологів, але коштів для цього не було. Тоді ми вирішили відкрити офіс у Дрогобичі. Орендувати, для тих хто не з міста квартири, так як життя у цьому місті дешевше. Всі необхідні витрати, які виникали у проекта, покривали я і Кобиренко Василь. Було важко всім, бо працювали надмірно.
Програмісти втрачали швидкість написання коду, макретологи у дечому натхнення, я також почав гірше справлятися зі своїми задачами. Але ми всі без заперення продовжували працювати. Роботи було багато і я, крім посади директора, бугалтера, проектд-менеджера ще з Борьою розробляли ієрархію бази даних під 2.0.
Інколи дуже хотілося спати, але ми всі покидали офіс пізно вночі. Часом бувало, що хлопці ходили вечером, цілою бандою у кафе, але я маючи бажання, не мав сили з ними туди ходити. Зранку знову потрібно бути на офісі - так думав собі. Кожен день старався бути першим на офісі. Я був радий за них, за те що люди, які ще вчора жили у різних містах, сьогодні разом працюють і відпочивають, адже дуже хотів щоб команда подружилася і впевнено долала будь які перешкоди. Так і сталося, вони подружилися.
Одного дня, прийшовши на офіс, довго нікого не було. Я навіть подумав, що це якийсь задум, і коли вони всі разом прийшли, я зрозумів що це так. Тоді мені устроїли судилище. Це були Гулій Борис, Дьорка Олег, Солук Андрій, Юринець Святослав, Ничик Анрій, Гоголева Лілія, Крушельницький Віталій (який тільки 2 тижні тому почав працювати над проектом). Вони почали мені розказувати, яке я "гівно", наскільки з мене поганий керівник (інколи я піднімав на них голос, через те, щоб був порядок у команді, а не що попало - і у той день, вибачався за це, бо казав що також виснажений працею), а що саме головне - почали ділити корову, якої ще не було. Відсотки ділили у спосіб голосування. Навіть Віталік учать приймав. Жах повний. Кобиренко Василю дісталося 1 процент, мені 27,все решту розділили між собою. Це для мене була дуже важка розмова, дуже важкий день. Люди з якими я їздив на майдан, навіть 22 там були (Солук Андрій, Ничик Андрій, Юринець Святослав - людина з якою я ходив у спортзал), плюс інша частина команди, яка за останній час стала мені як сім'я, накинулися на мене як коршуни. Я сказав, хлопці, так справа не піде, або ми нормально вирішуємо це питання, на 27 моїх і на 1 Василя ми не згідні (тоді Василя просто не було), або я йду і з проекту. Розвернувся і пішов. Розмова тривала 5 годин.
Я насправді був готовий тоді покинути проект. Це було дуже боляче. Але коли, увечері мені передзвонила людина з команди, і сказала - вибач Бодя, я так з тобою не можу - хлопці хочуть обійти статут (який я їм як команді показав) і витиснути тебе з проекту - рейдерськи захопити його. Тоді я зрозумів, що так справи не підуть, це не ті люди, яким я можу після всього, просто віддати проект. Якщо вони сьогодні готові на такі речі, на що вони будуть готові завтра. Справу потрібно брати у свої руки.
На наступний день було продовження розмовми. Було поповнення співрозмовників. Прибули маркетологи Чушак Максим і Сеньків Андрій, а також Кобиренко Василь. У кімнаті тоді був повний склад команди, крім дизайнера, якому вони тихенько подзвонили на телефон, але який нічого не чув. Всі зайшли у кімнату. Двері я закрив на ключ і сказав - сьогодні я буду вести бесіду. Розмова також була довга, але вже конкретна так чи ні. Хлопцям важко було прийняти для себе рішення що робити, і вони три рази збиралися на перекур, щоб обговорити то чи інше питання. Це так дивно виглядало, коли ще позавчора ми сиділи всією компанією і сміялися - сьогодні розбилися по купкам. Хлопці приходили на свої місця і кожен раз говорили щось нове. То що їм я не підходжу, то Василь не такий, то проценти не такі. В один момент я зрозумів хто серед них є очільником, організатором бунту і підійшов до нього і сказав - нічого в тебе не вийде. Всім хто був тоді у кімнаті я сказав що йду на любі їхні умови. І моя відставка, якщо потрібно тимчасова, ні тоді довготривала і проценти, які вони собі нарахували, тільки щоб цього бунтаря більше тут не було. Вони пішли радитися і вирішили що покидають проект. На все ми тоді із Кобиренком Василем готові були йти, але ні, проект їм вже став не цікавий. Вони йому готові допомагати - так вони казали, але він їм не цікавий. Розчарувалися. Патріотична тема вже пропала. Повернулися в вконтакте. На наступний день, коли я писав всім щоб вони мені скинули файли, які у них є, всі скинули, крім одного, того самого бунтаря, який сказав що скине тільки після того, як я порву договір про нерозголошення інформації. Я сказав що ультиматум тут не піде, але це нічого не поміняло. Тоді думалося тільки про проект. Що робити, щоб він вижив. Тоді думалося за Україну.
Пішли вони гордо, з високо піднятою головою. Хтось ставив нам палки в колеса, хтось ні. Було по різному.
Друга версія була виконана лиш на 3-5 процентів.
Був ще інший програміст, який працював над ВІЮА. Він їх знав. Але казав що він зі мною. На довго його не вистачило - 2 тижні. Козловський Віталій. Він казав що їде на дачу, але дача виявилася біля Києва, де тоді працювала команда, яка пішла. Нічого після себе не залишивши - взяв і поїхав. Знову міняй всі паролі, знову роби все спочатку.
Також до складу першої команди входив Олександр Опря (Зумер) і Черток Олексій (Дизайнер). І один і другий, талантливі, працьовиті люди. В один момент Олександр покинув команду, сказав що не буде з Олексієм працювати. Чергові намагання їх примирити були невдалі.
Все що тоді залишилося у команді ВІЮА, це Олексій, системний адміністатор Слава, модератор Стельмах Володя і тех. підримка Вотусь Михайло, хоча останнім двом прийшлося ще доказувати свою позицію у проекті. Не вірилося просто нам.

Ми з Василем, тоді, адаптувавшись до ситуації, почали шукати нових програмістів під розробку ВІЮА 2.0. Не початківців, як попередні, а людей із досвідом. Знову були люди до яких потрібно було стукати за інвестиціями, щоб оплатити цих програмістів, але ми впевнено вірили, що ми все це пройдемо.
Тоді у цей час, до нас прийшов Яворський Василь - тепер невідємна частина нашої команди.
Тут ні сіло ні впало, звідкись зявляєтсья Олександр Опря. Починає говорити, що він пішов із проекту через минулих програмістів, що він готовий повернутися у проект, і що у нього є цікава інфомація для нас. Виявилося що хлопці, які пішли з проетку, почали вербувати його до себе, він погодився, але довго із ними не співпрацюючи, скопіював їхні конфіденційні файли, і просто втік. Тим самим сказав, що я готовий у вас працювати, плюс злити всю їхню інформацію.
Що це був за проект говорити не стану, але скажу інакше - там я побачив, що вся команда над ним працює, і навіть є одна людина, яка у проекті ВІЮА займає важливе місце. Так як, у цілях безпеки, конфіденційності і взагалі настрою колективу, я зрозумів, що цей звязок не можливий, я зустрівся з ним, і перепитався чи він не веде діалог з старою командою, на що він впевнено відповів - ні. Тоді проект попрощався з головним модератором.

Програмісти знайшлися. Знайшовся маленький інвестор. Але тут стається щось цікаве. На одній патріотиній зустрічі знайомимося з людиною, яка себе видає за великого патріота України. Він великий патріот із Латвії, але з паспортом Росії. Його дуже цікавить наш проект. Він дуже хоче прийняти участь у ньому. А ще виявляєтсья що він має свою ІТ компанію, і він за 25 процентів, закриває повністю технічну частину. Ми проводимо діалоги, все обговорюємо, все супер. Він пропонує свої варіанти назви для сайту, типу - kozakam.com. Він все обговорює, але коли питання про оплату і про підписання договорів - все затягується. У нас була тільки одна умова - 0лександ Зумер і Олексій Черток щоб працювали у його команді технічної частини. Все добре - зарплату програмістам, умови, все він погодив. Олексій Черток звільнився із постійної роботи, щоб ми тепер працювали злагоджено і повний робочий день. І тут, наш інвестор із Латвії - виявляєтсья ненадійним. Проект він оцінює у 0, а сам не готовий робити ніяких капіталовкладень. Все що він зміг дати проекту, це людину, яка паралельно має 6 проектів, і незнає тих технологій, на якій плануєтсья писати 2.0. Олексію, який пішов із роботи, я із Василем намагалися, як могли допомагати, програмістів які були - ми вже відпустили. Потрібно все робити по новій.
Тоді, Олександр Зумер, як єдиний програміст, який тоді залишився, почав критикувати код 1.0, які криві руки його писали, і код 2.0 (який писав програміст від інвестора з Латвії) - і тут криві руки. Запропонував: хлопці, а давайте я сам напишу 2.0. У мене все вийде, головне дайте мені 3 місяці.
У звязку із ситуацією, яка склалася, із проекту іде Олексій, він розчарувався. Ішов під одні умови, виявилися інші. Тут його повністю розумію.
І знову головна біль. Що це таке? Чому знову так стається, коли вже стане все нормально.
Весь цей час, ми у трьох - Я, Василь Кобиренко, Василь Яворський - шукаємо інвесторів, програмістів - які потрібні Сашку Опрі. Але все намарно. Інвесторів немає. Програмісти, чи то молдаванська фірма, чи то українські хлопці, всі затупенькі для Сашка. Великі у нього вимоги. А, як виявилося потім - сам нічого не написав. Ніяких 50 - ледве 10 процентів натягує версія 2.0 - і то багато роботи дизайнерів.
Але працюємо, доки в один день Cашко не піднімає телефон. Тут він вирішив піти з проекту. Ніякого коду по акту здачі-прийому він не здає, хоч підписував договір. Просто випаровується. Потім в інтернет викидує скіншот із 2.0, який рахується комерційною таємницею. Пише наклепи, провокатині пости. Збунтовує модераторів, розказуючи, як у ВІЮА все зараз погано, наскільки Оліярчук і Кобиренко безвіповідальні.
А потім ми отримуємо лист, від п.Віталія(Латвія) він тепер працює на нього. І що всі питання до Опрі Саші - вирішувати він. А сьогодні нас звинувачують у шахрайстві. У тому що ми двоє їздимо на фераррі))), а всіх решту кидаємо. Я ніколи не зрозумію цієї політики, коли дві, сьогодні три людини, які ні копійки не заробили з проекту, до кінця вірять у нього, постійно залишаються у ньому, все терплять, всі образи, тролінги, наклепи - а в кінцевому результаті залишаються крайніми. Ніколи цього не розумів і не розумію досі, бо для мене проект і на сьогодні - це велике бажання обєднати українців і вільних людей сього світу. Але для чого, для чого коли ми завжди з Василем погані?
Побиття - що це взагалі таке і хто це придумав. Шахрайство - хтось мені написав, що ми збирали гроші на армію і не прозвітувалися. Відповідаю - ми робили аукціон - зібрали 15150 і то 8500 має переказати людина, яка місяць це не може зробити - казала що на цьому тижні зробить. Передамо ці кошти солдату - обов'язково прозвітуємося. Ще щось, що саме? Книжка для солдата? Фото знизу! Гроші ще збираються! Ще щось? Дивіться люди, будьте уважними, бо за наклепи треба буде відповідати.
Якщо ця дуристь не перестане розсилатися, обіцяю притягнути до кримінальної відповідальності всіх причентних.
Для чого це все?
Зараз навколо не правда. Що переслідує Олександр Опря і його група спамерів, я не знаю.
Мета - колись він писав що хоче зробити свою мережу. Можливо це так, і для того, щоб захопити наш код він це робить. Скажу ні - код 1.0 захищений авторським правом, так само як дизайн 2.0.
Можливо - знищити віюа. Вам це не вдастя!
Можливо - знищити нас із Василем. Вам це не вдастя!
Пишу це все для того, щоб не було у когось незакритих питань, думок, що щось не так, де шукати правду, коли брат на брата - як писав Кузьма.
Вона тут, якщо щось не так, хлопці поправте, хотів до людей донести правду.

На рахунок людей, яких я можливо чимось образив, хотів би сьогодні вибачитися у Лілі Гоголевої, Андрія Ничика, Андрія Сеньківа, Андрія Солука, Дьорки Олега, Юринця Святослава, Чушака Максима, Чертка Олексія, Стельмаха Володі, Вотуся Михайла, Ярика Гензи, Біленького Андія, Яреми Тараса та особливо у Опрі Олександра і Гулія Бориса та всіх інших.
Вибачте хлопці, ніколи не хотів вас чимось образити, проект був вище за все - а попри це і на вас міг підняти голос. Виноватий вибачте.
Я радий, що Ви разом і що Ви познайомилися у цьому житті. Я радий, що Ви маєте хорошу роботу, а початок був на ВІЮА.
Але сьогодні, ВИ вже не команда ВІЮА
Дякую Вам всім, всім модераторам, всім з технічної підтримки, всім програмістам і дизайнерам, Славі сисадміну, Палію Олександру, всім небайджум людям. Всім.
Я Вам всім завжди бажав тільки найкращого і завжди бажати буду. Працюйте над собою - у Вас все вийде.
Треба буде допомага - допоможу. Завжди. Пробачте якщо щось написав не так.

Багато хто хотів донести картинки до вас - доношу я.
Це не діло вливати в проект душу - а тобі - горіли б вони у пеклі.
Сподіваюся на ваше розуміння.
Що з проектом - зараз активно ведеться діалог з декількома інвесторами - результат буде в офіційній групі у перших числах липня. Будьте добрі не коментуйте хлопців. Я це не пишу, щоб ви когось із цих людей критикували. Критикуйте мене. Неможна когось звинувачувати у своїх провалах - виноватий я один. Будуть якісь питання - надсилайте на почту weua.info@gmail.com Слава Україні!
Ряд матеріалів, які хлопці хотіли донести до народу

Такий маразм, опублікували на сторінка вк. ВК - російська мережа, де сидять великі програмісти з віюа. + Накручені лайки )) І ще тепліші коментарі ))


Коментарі ще кращі. І то багато з фейкових акаунтів. Ніяких доказів - самі слова.


А що мало бути у вівторок, так нікому і не відомо). Посадять, ДДос атаки - що за маразм. Олександр Опря, доречі - ваш розшукують за массові ддос атаки.


Моє побиття - вже фейкове. Побиття програмістів - маразм, який нічим не закріплений.


Самі посуті можете повідкривати дані сторінки і подивитися чи щось відповідає дійсності. На момент коли вікривав їх я, місце проживання їх - Москва, Росія.


Ще одне свіже лайно. Таке враження одне не виходить, придумають друге! Маючи якусь сторінку вконтакті, головними новинами роблять свій маразм.


А ось і появилися мої любі друзі з першої команди. Хлопці, ще вчора ви були за проект, сьогодні вже проти. Молдаванська фірма - це українці які працюють там - власник українець. Коли українські програмісти не виявляють ініціативи, ці виявили. Про це Сашко знав - але вони також виявилися задурними для нього. Тестового завдання навіть не пройшли, або хтось навіть його не намагався пояснити.


А тут, ці фекові сторінки, які нібито лайкають, а насправді накручують кількість. Більшість із них заблокована. І таку ірунду хлопці розповсюджують по мережі контакт, яку ще вчора бойкутували.


А це переписка людей, які дуже любили проект. Гори золоті - цікаво що це? Дякую за коментарі хлопці і вашу дволикість! Те що ви приховали акаунт - нічого не дало!


Скерував все на свій піар - це на проект ВІЮА? До якого ти також відносився! Дякую Вовчик! Частина команди!


А це скріни - свідчення того, як Олександр Опря зловживаючи тим що працював у ВІЮА і мав доступ до коду, зараз займається незаконною розсилкою.


Взагалі жесть. Таке враження що людина не розуміє що пише. І він українець.


А це факт того, як Олександр Опря (під фейковим іменем) викунив в інтернет комерційну таємницю - скрін на сторінку зі своїм іменем із версії 2.0. І вони ще розказують що люблять проект.

А це фотографії для тих, хто нас підозрює у фальшивому зборі коштів для АТО. Це 04.05.15. Всі гроші у скиньках. Коли відкриємо їх, обовязково напишемо куди і як ми їх направили. Хтось хоче сказати щось? Кажіть, але за наклепи прийдеться відповідати!

Заяви на тих, хто займається наклепами, у мене на столі. Якщо це не припинеться і офіційних вибачень ми не отримаємо - справи підуть у рух.

Не забувайте вірити у добро!

Слава Україні!